Чи можна застосовувати кліндаміцин місцево під час приймання перорального ізотретиноїну?

Важливо, який саме препарат кліндаміцину використовується

Кліндаміцин для місцевого застосування — це рецептурний препарат, який наносять на шкіру для лікування акне. Пероральний кліндаміцин і комбіновані препарати, що містять ізотретиноїн для місцевого застосування, потребують окремої оцінки з урахуванням конкретного препарату.

Розчин, гель і лосьйон із кліндаміцином є засобами для місцевого лікування акне, але ця роль не робить їх стандартним доповненням до курсу перорального ізотретиноїну.

Чому важливе раціональне застосування місцевих антибіотиків

Кліндаміцин для місцевого застосування є антибіотиком, тому рішення залежить не лише від того, чи витримає шкіра ще один засіб. Рекомендації American Academy of Dermatology радять застосовувати місцеві та пероральні антибіотики разом із бензоїлпероксидом для запобігання резистентності до антибіотиків.

Саме тому кліндаміцин для місцевого застосування не повинен ставати самостійним обхідним рішенням без нагляду. Дерматолог, який призначає лікування, має визначити, чи потрібен антибіотик, яку супутню стратегію слід застосовувати та скільки триватиме план лікування.

Бензоїлпероксид створює реальний компроміс під час лікування ізотретиноїном

Не додавайте бензоїлпероксид під час лікування ізотретиноїном, якщо лікар, який веде лікування, не вкаже цього. У рекомендаціях AAD із догляду за шкірою зазначено, що бензоїлпероксид може посилювати подразнення й сухість, тоді як ізотретиноїн часто робить шкіру сухою та чутливою. У розглянутій інструкції до ізотретиноїну сухість шкіри та дерматит також наведено серед поширених побічних реакцій.

Обидва факти важливі одночасно: не слід ігнорувати стійкість до антибіотиків і не слід самостійно додавати супутній засіб для запобігання резистентності, коли системне лікування вже висушує шкіру. Лікар, який контролює лікування ізотретиноїном, має узгодити цю суперечність для конкретного призначення.

Невелике дослідження комбінованого лікування не оцінювало кліндаміцин окремо

У невеликому дослідженні 2008 року в Індії порівнювали пероральний ізотретиноїн у поєднанні з місцевими кліндаміцином та адапаленом із пероральним ізотретиноїном окремо. Статистично значущої різниці в кінцевих результатах не виявили, а оскільки одночасно додали два місцеві препарати, виокремити дію кліндаміцину неможливо.

Лише дерматолог, який веде лікування, має вирішувати, чи входить місцевий кліндаміцин до схеми.

Місцевий кліндаміцин усе одно має попередження про системні ефекти

Місцеве застосування не означає, що всі ризики залишаються лише на шкірі. В інструкції США до кліндаміцину зазначено, що препарат системно всмоктується з поверхні шкіри, і повідомляється про діарею, криваву діарею та коліт, зокрема псевдомембранозний коліт, у разі місцевого й системного застосування кліндаміцину.

Та сама інструкція протипоказує переглянуті розчин, гель і лосьйон для місцевого застосування людям з анамнезом підвищеної чутливості до кліндаміцину чи лінкоміцину, регіонарного ентериту чи виразкового коліту або коліту, пов’язаного з антибіотиками. Це самостійні обмеження щодо кліндаміцину; пероральний ізотретиноїн їх не скасовує.

Якщо виникає значна діарея, в інструкції зазначено, що кліндаміцин для місцевого застосування слід відмінити. Кривава діарея, тяжка стійка діарея або сильні спазми в животі потребують невідкладної медичної оцінки. Не чекайте планового контрольного візиту щодо акне, щоб повідомити про ці симптоми.

Що слід уточнити в дерматолога, який призначив препарат

Перш ніж додавати або продовжувати місцевий кліндаміцин, медичний працівник, який веде лікування пероральним ізотретиноїном, має перевірити точну форму препарату, причину розгляду антибіотика, план запобігання резистентності, поточну переносимість шкірою, а також шлунково-кишкові протипоказання й попереджувальні симптоми.

Дерматолог, який призначає лікування, має визначити точну дозу, тривалість, стратегію запобігання резистентності, графік застосування бензоїл пероксиду та порядок нанесення. Не застосовуйте монотерапію антибіотиком без нагляду лікаря.